Картина художника Йоахіма Эйтевала “Золотий вік”. Розмір картини 121 х 89 см, полотно, олія. Золотий вік – загальне багатьом народам уявлення про безтурботного, повної всяких благ і невинної життя перших людей. Звичайно в рисах, що характеризують це “блаженство” відсутні елементи вищого інтелектуального порядку і “блаженство” зводиться до тваринного добробуту, що доводить глибоку давнину легенд. У грецькій літературі легенда про Золотом столітті знайшла собі розвиток в оповіданні Гесіода про чотирьох поколіннях: золотом, срібному, мідному та залізному.
Між двома останніми у Гесіода ще вставлено покоління героїв, що порушує прогресивне погіршення людського роду. У римській літературі той же сюжет, і досить близько до Гесіодом, за винятком вставки героїв, оброблений Овідієм. Ще до воцаріння Зевса, при Кроносе, було це блаженний час. Люди жили в безпосередній близькості з богами. Вони не знали ні смутку, ні хвороб; не було повільно шкодить старості. Смерть, легка, як сон, наступала після довгого щасливого життя.
Земля сама приносила все необхідне, без усякої обробки; рясні стада доповнювали достаток перших людей. Зійшовши з волі Зевса, під землю, Золоте покоління живе там на островах блаженних, під державою Кроноса, шановане людьми, як покоління демонів, дарователей всяких благ. Вираз: “життя при Кроносе” увійшло в приказку, як в просторіччі, так і в літературній мові. Платон і в особливості Дикеарх говорять про ці первісні часи, прославляючи, звичайно, древнє поняття про “блаженстві”.
Дикеарх, між іншим, бачить одну з основних причин блаженства у свідомому утримання від всяких надмірностей, чистоті душевній і неубойном харчуванні. Коміки зображували іноді Золотий вік у жартівливих фарбах, напираючи особливо на достаток продовольства в цю блаженну епоху і т. п. Джерело статті: Енциклопедичний словник Брокгауза Ф. А. і Ефрона І. А.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)