Древо життя. Ескіз для Фриза Стокле. Ок. 1905-1909 Це дерево пізнання, про яке говориться в Апокаліпсисі, символ Золотого століття, кидає виклик чорної птиці – символу смерті: так розуміли кругообіг життя і Клімт і Фрейд.
Як були неприємно здивовані й навіть шоковані прихильники “чистого мистецтва”, виховані на класиці, звиклі до суворої жанровій системі, коли замість людей, тварин і пейзажів, замість портретів і натюрмортом художники стали пропонувати поєднання геометричних фігур або ліній, яскраві колірні плями. “Як, і це картина?!” – з обуренням запитували деякі рафіновані естети. Самі ж модерністи в виправдання і пояснення власного новаторства писали цілі теоретичні праці, та тільки ось, мабуть, не дуже досягли успіху – публіці все одно подавай щось зрозуміле і традиційне.
Одним з основоположників австрійського модернізму, земляком і популяризатором ідей відомого психіатра З. Фрейда, був художник Густав Клімт. Він чудово володів академічної манерою письма, але ніколи не заганяв себе ні в які умовні рамки.
Його знамените “Древо життя” відсилає нас до одному з апокаліпсичних біблійних міфів. Сама ж інтерпретація міфу представлена в орнаменталистском обрамленні. Дерево, звичайно, без особливої праці вгадується – як-ніяк, воно намальовано прямо по центру. Все воно складається з своєрідних стежок, усіяних камінням. Що ж, “дорога життя”, “життєвий шлях” – стійкі вирази. На одній з гілок-стежок сидить чорний птах.
Чорний колір – колір небезпеки і смерті. Так символічно художник передав вічне протистояння всього органічного, природного, живого з темним, похмурим початком в душі кожної людини.
