Талант і художня майстерність Василя Тропініна були такі, що багато хто приймали його портрети за твори Рембрандта, стільки в них було вражаючого колориту і сили освітлення. Граціозні ж жіночі голівки доставили йому славу “російської Греза”.
Василь Андрійович зайняв в московській культурного життя ту нішу, яка до нього була порожня, і став самим знаменитим московським портретистом, що відбив в образах сучасників і гармонію, і суперечливість московської життя. За зауваженням А. Н. Бенуа, що для Петербурга значив Кіпренський, то для Москви, якщо не більше, – Тропінін.
Звідси невимушено-побутова, “домашня” інтонація його портретів, відчуття близького знайомства з моделями ніби живуть по сусідству. Художник не поправляв природу моделі і не прикрашав її штучним ефектами; з усілякою старанністю передавав він майже невловимі особливості особи зображуваної людини. “Портрет в. І. Єршової з дочкою” – один з кращих у художника.
Сам тип двухфигурного зображення увійшов у російську живопис разом з сентименталізмом. Однак при збереженні ідеї твору – показати душевна спорідненість близьких людей – замість характерного для таких портретів навмисного вираження почуттів з відтінком театральності, Тропінін передає безпосереднє прояв материнської ніжності і гордості своєю дитиною. З любов’ю до маленької моделі виражене емоційний стан дівчинки, довірливо притулилася до матері, яка шукає у неї підтримки. Атмосфера теплоти і домашності якісно виділяє “Портрет в. І. Єршової з дочкою” у ряді робіт того ж типу в російській та західноєвропейському мистецтві.
