Портрет О. В. Орлової-Давидової з дочкою – Карл Брюллов

Портрет О. В. Орлової-Давидової з дочкою – Карл Брюллов

Портрет О. В. Орлової Давидової з дочкою   Карл Брюллов

Ольга Іванівна Орлова-Давидова була дочкою князя Івана Івановича Барятинського, одного з найвпливовіших і найбагатших людей Росії – таємного радника, камергера, церемоніймейстера двору Павла I. У 1832 році Ольга Іванівна вийшла заміж за Володимира Петровича Давидова, онука графа Володимира Григоровича Орлова, молодшого з п’яти знаменитих братів Орлових – сподвижників Катерини II. Орлови-Давидови часто і довго подорожували по Європі. Бували в Італії, Англії, протегуючи художникам і купуючи твори мистецтва. Вони дружили з К. Брюлловим, який у 1834 році в Римі написав портрет 20-річної Ольги Іванівни з дочкою Наталією, через два роки художник на запрошення графа кілька місяців гостював у підмосковній садибі Орлових-Давидових “Відрада”.

З творів Володимир Петровича Давидова відомі “Подорожні записки, які він вів під час перебування на Іонічних островах, в Греції, Малої Азії і Туреччини в 1835 р., у 2 частинах., видані в 1839 р. в Санкт-Петербурзі. Під час подорожі графа супроводжували художники К. П. Брюллов, Н. Е. Єфімов і прусський антикварій Крамер. Важко судити про достоїнства цього твору Брюллова, який дійшов до нас у спотвореному вигляді. Він зазнав у XIX столітті варварської операції, абсолютно змінила початковий задум художника. Від розрізаного по вертикалі полотна залишилася лише права його половина, на якій представлена гр.

Орлова-Давидова з резвящейся на її руках маленькою дочкою. Звідси та незавершеність композиційного вирішення і відсутність дієвості, які становили найбільш привабливі сторони всіх попередніх великих робіт Брюллова. Незвичайним став формат портрета, дуже витягнутий в довжину, створював неприродне співвідношення фігур з простором. Композиція його стала скученной і втратила повітряного середовища. Відчуття тісноти, безвоздушности і статичності сцени змушували відносити портрет Орлової-Давидової до числа невдалих робіт майстра.

Первісна композиція портрета була іншою. Уявлення про справжній характер твори Брюллова дає гуаш Н. Е. Єфімова, зроблена майже одночасно з портретом Орлової-Давидової. У ній Він зобразив художника, який пише Великий портрет що позує перед ним молодої жінки з дитиною на руках у просторій, залитій сонцем кімнаті. Неважко дізнатися у фігурі художника – К. П. Брюллова, а в його моделі – rp. О. В. Орлова-Давидова. Точність зображення не змінила Н. K. Єфімову. Він показав графиню в тому ж платті і позі, що й на Портреті Брюллова, але з іншою зачіскою.

У гуаші Єфімова волосся Орлової-Давидової підібрані високо на потилиці у вузол, якого немає в зображенні Брюллова. При вивченні портрета Третьяковської галереї легко виявити, навіть неозброєним оком, старий запис, яка припадає якраз на те саме місце, де повинна була бути відсутня деталь зачіски графині. Але найсуттєвіша відмінність полягає в тому, що в портреті Брюллова немає вершника, який показаний в гуаші Єфімова.

Верхи на гнедом коні він під’їжджає до розкритим дверей балкона, у якого сидить графиня з маленькою дочкою. Його обличчя закрите палітрою художника, який стоїть на драбині перед своїм творінням. Кого ж, як не чоловіка графині, можна припустити у постаті вершників. Літературні дані свідчать про існування невідомого нам зображення гр. Володимира Петровича Орлова-Давидова, вирізаного з великого портрета. У портреті О. В. Орлової-Давидової, який прийшов в Третьяковську галерею в 1921. році з дубльованим полотном, відсутні крайки. цей факт говорить, що полотно був обрізаний по живопису.

Достовірність зображеної в гуаші Єфімова сцени підтверджує сама О. В. Орлова-Давидова. В одній із записів її “Щоденника”, відноситься до січня 1835 року, повідомляється: “Єфімов написав гуаш, зображає інтер’єр кабінету Володимира з портретом Брюллова”. “Реконструкція” портрета Орлової-Давидової дозволяє говорити ще про одне натхненному творі Брюллова. Як і в попередніх портретах, Брюллов включив в його композицію різні компоненти великих полотен: людини, пейзаж, архітектуру. Груповий портрет розкривався як жанрова сімейна сцена. Будучи обрізаний, портрет Орлової-Давидової втратив притаманну йому сюжетну зав’язку. Графиня виявилася в положенні актора, який втратив партнера, з яким по ходу дії повинна була вести діалог.


Портрет О. В. Орлової-Давидової з дочкою – Карл Брюллов.