Життя Бориса Кустодієва склалася непросто: важка хвороба і наступна операція на спинному мозку прикували його до інвалідного крісла. Близько п’ятнадцяти років художник провів в колясці, страждаючи постійними болями. Можливо тому його картини сповнені самими світлими та радісними емоціями.
Твір “Гроза” не стала винятком з цього правила. На картині зображений невеликий провінційний населений пункт. Видніються золоті куполи церкви, зображено повсякденне життя містечка – люди займаються своїми справами.
Ретельно прописані дрібниці на картині додають їй велику ступінь реалістичності. Уважно, з любов’ю написані різноманітні, буденні персонажі – літня жінка біля паркану, пере білизну дівчина, перебігають через міст жінка з кошиком в руках, і інші, не менш яскраві фігури. Безліч запряжених возами коней і прилавки говорять про те, що нещодавно в цьому місці проходила ярмарок і зараз вона збирається в дорогу.
У спокійне, розмірене настрій картини вривається блискавка, б’є в золотий купол церкви. Скоро почнеться гроза, але люди, здається цього не помічають, вони впевнені, що встигнуть сховатися до початку негоди, і займаються своїми справами.
Полотно “Гроза” написано в традиційній манері Кустодієва. Пастель використовувалася для приглушення кольору землі і фігур людей, небо ж написано маслом. “Гроза” – прекрасний зразок вдалого поєднання російського традиціоналізму з новими на той час течіями імпресіонізмом і модерном.
