Картина написана в кінці життя художника. Перед нами невелика крамниця, де продавалися творів мистецтва. Художник показує тут художнє середовище, як відображення цілого суспільства.
Зліва від дверей пакувальники картин укладають в ящик віджилий свій портрет покійного короля Людовика XIV. Це – недавнє минуле, але вже минуле. Праворуч, з помітною іронією показано двоє “любителів мистецтва” – дама і кавалер, вони смакують картину з галантно-фривольним сюжетом. Ця публіка втілює в собі дух спустошеного, нещирого суспільства. Це досить порожні люди, які приховують свої нікчемні інтереси під маскою манірною благодійності.
Але не все суспільство подібно їм. У правому кутку крамниці споглядають невелику картину молоді люди. Картина нам не видно, але німе захоплення цих глядачів свідчить і про силу справжнього мистецтва, і про його істинних поціновувачів, які, затамувавши подих, слухають мистецтва.
Ці дві групи людей протиставлені один одному непомітно, тонко і дотепно. Німий діалог як би ведуть справжні знавці мистецтва і його модні попутники.