На картині “Меццетен” зображений персонаж італійської комедії дель арте, колись популярної в Парижі – хитрун і шут. Він одягнений у свій традиційний наряд: бере, смугастий жакет з білим гофрованим коміром і бриджі. Герой співає серенаду, акомпануючи собі на гітарі. Але почуття його без відповіді, на це натякає статуя у вигляді жіночої фігури, повернутий спиною до нещасному закоханому.
Жартівлива сценка сповнена тонких почуттів, які так цінував галантний століття. У сукупності з чудовими відтінками фарб і найтоншими лесуваннями полотно народжує відчуття від живопису Ватто, про якому французькі письменники – брати Гонкури сказали: “Це щось ледь вловиме, що здається посмішкою чорт, душею форм, духовною особою матерії”.
Картину, що світиться щастям, хворий на сухоти художник написав незадовго до своєї ранньої смерті. Як і багато його освічені сучасники, він прагнув розділяти філософії епікурейців, учили не думати про страждання. Але гарна мелодія Меццетена, яка чується в цьому творі Ватто, все-таки сумна.
