Перед вами – одна з небагатьох картин Андреа дель Сарто, які є в нашій країні. Тим приємніше, що ця робота, зовні дуже проста і невибаглива, належить до безперечних шедеврів майстра. Майже весь простір картини займають жінки і діти. Фонового пейзажу практично не видно.
Але відчуття тісноти, площинності при цьому не створюється, оскільки художник будує композицію не стільки за допомогою просторового розташування фігур, скільки на співвідношенні кольорів, а також світла і тіні. Завдяки використанню цього принципу композиційної побудови Андреа вдається створити щось абсолютно чарівне.
Цікава також думка показати три віку жінки, втілена майстром в цьому творі. Справа наліво ми бачимо сначага зовсім юну святу Катерину, потім Богоматір, що вступила вже як би в серединні літа”, а завершує галерею “жіночих віку” свята Єлизавета, чиє обличчя Андреа старанно усіяв зморшками. Слід зазначити, що заради цієї стрункої ідеї наш герой пожертвував історичною правдою, бо Діва Марія до моменту появи на світло Христа була зовсім юною дівчиною. Тут же вона дивиться, щонайменше, тридцятирічної дамою.
