Художники-космісти, до числа яких відносився і Борис Олексійович, шукали духовне в людині, на Землі і в макрокосмосі – у Всесвіті. Бажанням розсунути земні межі земного буття людини до Безмежності, пошуками великої духовної зв’язку його з Космосом горіли їхні серця.
І це відбилося в тематиці їх творчості, часом виходила на метафізичний рівень. Своїм мистецтвом вони відкрили вікно в Космос, наблизивши його до людству задовго до першого польоту людини за межі Землі. Мовою живопису вони висловили ідеї Федорова і Ціолковського, Вернадського і Чижевського. Вони прали межі Землі і Космосу, знаходячи Космос на Землі і земне, одухотворене в Космосі.
Вони знімали межі між життям і смертю – всі вони вірили, що частинка людини – його Душа – безсмертна після смерті тіла, “оболонки душі” і пребуде в “інших світах”. Звідси надзвичайний оптимізм їх творчості, ставлення до особистості, до людини як головної цінності, всупереч страшним гримас XX століття, що знецінила людське життя.
Загальна спадщина Смирнова-Русецького на даний час складає більше 2000 картин і не менш того етюдів, і це далеко не повне зібрання, так як не враховані багато творів, що знаходяться в приватних колекціях і деякі зберігаються в музеях. Незважаючи на те, що 15 років було проведено в Гулагу і практично викреслено з творчого життя, майстер залишив нам щедрий дар.
