Твори Франсуа Буше високо цінувалися в Росії численними любителями мистецтва. Його неодноразово запрошували до Петербурга, де він міг стати викладачем Академії мистецтв. Довга подорож і невідома країна лякали розбещеного художника.
Але одного разу Буші завагався: ускладнення відносин з паризькими колегами змусило його подумати про переїзд до Росії. Щоб розташувати до себе імператрицю і академічне начальство, він у 1766 році прислав у дар Петербурзької Академії велику декоративну картину “Пігмаліон і Галатея”, призначену для монтування в стіну або стелю. Довезти її до Петербурга він доручив Етьєну Фальконе, яка вирушала в Росію для виконання пам’ятника Петру I.
Дар був милостиво прийнятий, але помирившийся зі своїми ворогами Буші не приїхав у Петербург. Картина до 1922 року перебувала в Академії мистецтв, потім була передана в Ермітаж. Сюжет твору запозичений з “Метаморфоз” Овідія. У його віршах розповідається про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив із мармуру прекрасну дівчину і закохався в неї. Венера, послухавши благань Пігмаліона, вдихнула життя в створену ним статую. Момент появи оточений свитою богині і пожвавлення Галатеї зображує Буші.
Яскраво і матеріально написаний перший план картини, скульптор і навколишні його роботи. Але відчувається бажання художника виявити і другий, “нереальний”, план: майстерня в глибині наповнилася сріблястими хмарами; на них сидить майже прозора, неземна Венера. Мармурова Галатея починає оживати. Обличчя її рожевіє, зникає застилость, руки ось-ось стрепенуться… Античний міф є художником з властивими французу XVIII століття витонченістю і манірністю.
Буше, який зазвичай легко і швидко писав свої полотна, мабуть, ретельно розробляв композицію цього твору. Відомо, що на розпродажі майна художника, що відбулася після його смерті, з’явився виконаний гризайлью підготовчий ескіз до “Пигмалиону”. Картина Буші з її характерним сюжетом, колоритом і трактуванням образів дає прекрасне уявлення про декоративного живопису стилю рококо.
