“Парні” сцени в інтер’єрі, подібні тій, що ви зараз бачите перед собою, Сиккерт почав писати у “кемденский” період. “Замикаючи” своїх персонажів в тісному просторі картини, художник отримував можливість вивчити не тільки всю таємницю їх взаємин, але й доторкнутися до найпотаємніших глибин внутрішнього існування кожної з них окремо.
“Двоє” у роботах Сиккерта “кемденского” періоду завжди самотні, хоча знаходяться менш ніж на відстані витягнутої руки один від одного. Зараз найбільш відомою сиккертовской “парній” сценою є “Нудьга”, але в свій час саме “Вбивця з Кемден-Тауна” наробив найбільше шуму – можливо, завдяки своєму “подзаголовку”: “Що ми будемо робити з квартирною платою?” Сиккерту взагалі подобалося лоскотати нерви обивателю.
Свою картину він представив глядачам через рік після жорстокого і загадкового вбивства молодої дівчини, широко висвітлюють у британських газетах. Вбивство сталося в квартирі жінки, розташованої в Кемден-Тауні. Таким чином, публіка з повною підставою могла побачити в “Вбивцю з Кемден-Тауна” ілюстрацію цього злочину.
Однак підзаголовок про квартирній платі не підтверджує “ілюстративну” версію. Швидше, навпаки. Та й взагалі вся картина сповнена недомовок. Глядач здогадується, що перед його очима здійснюється якась драма, але на першому або останньому акті її він присутній – абсолютно незрозуміло.
