У 1875 році Берта Морізо виходить заміж за брата Едуарда Мане Ежена. У весільну подорож молодята їдуть в Англію. Деякий час вони проводять на острові Уайт, де Берта Морізо з задоволенням буде спостерігати безперервний танець кораблів і ритмічний, меланхолійний спектакль припливів і відливів.
Художниця живе, насолоджуючись щастям. Під впливом Мане вона зосереджується на художніх пошуках і експериментах. В “Острові Уайт” нижній правий кут картини навмисно залишено в сирому стані: незакінчені форми – це дуже характерна риса її полотен, особливо цього періоду. Мазок тут більш нервовий і менш спокійний. Її живопис виразно пориває з консервативним академізмом, і цей розрив цілком усвідомлений.
“Острів Уайт” – досить специфічна картина. Морізо, здається, забуває про естетичні канони, обов’язкових в цьому жанрі живопису, звертаючи увагу лише на візуальний аспект спостережуваних нею речей. Картина витримана в світлій тональності, збагаченої різними відтінками білого. М’який коричневий колір узбережжя і тривожне сіре небо оточують опаловое, пофарбований світло-зеленим кольором море.
На узбережжі, недалеко від пристані можна помітити кілька розчиняються у пейзажі людей. Фігура маленької дівчинки з переднього плану виконана двома або трьома мазками. Корпусу і вітрила човнів написані тими ж кольорами, що й сукні жінок. Після періоду впливу Коро, а потім Мане Берта Морізо виробляє свій власний стиль, у якому свобода з’єднується з точністю сприйняття.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)