“Груповий портрет”, а точніше “Груповий портрет офіцерів стрілецької роти Святого Георгія”, відноситься до раннього періоду його творчості. В ті часи громадяни Нідерландів, заради підтримки своєї незалежності, по черзі служили в народному ополченні під командуванням найбільш впливових людей. По закінченні служби влаштовувалися урочисті обіди на честь офіцерів таких підрозділів. В Харлеме існував звичай знімати це визначна подія на полотні. Перед художником вставала велике завдання: він повинен був об’єднати на одному полотні кілька портретів, зберігши при цьому невимушеність поз і композиційну свободу.
Перші роботи в цьому жанрі явно не вдавалися живописцям. Халс ж знайшов правильний підхід до вирішення цієї задачі. На груповому портреті, який був дуже офіційний, художнику вдалося передати веселу атмосферу святкового застілля. У його картині всі дванадцять учасників банкету зображені так, ніби вони є давніми знайомими художника. На почесному місці, на чолі столу, з келихом у руці сидить огрядний командир роти в оточенні своїх підлеглих. Серед офіцерів виділяється маленький прапорщик на протилежній стороні картини – йому явно не вистачило місця за столом, проте він не нарікає з цього приводу і стоїть, гордо подбоченясь, немов запрошуючи глядача помилуватися своїм красивим обмундируванням.
Блискуче виконував Халс та індивідуальні портрети, хоча варто згадати, що такі картини писалися за дуже мізерну винагороду і в свій час не були особливою гордістю художника. На одному з портретів Халс зняв веселе обличчя Пітера ван ден Бруком. Портрет виконаний з такою невимушеністю, що здається, ніби обличчя ван ден Бруком вихоплено з приємної атмосфери застільної бесіди. Цей знаменитий купець-авантюрист з полотна дивиться на глядача з доброзичливої фамільярністю.
Портрети Халса були досить незвичайними для своєї епохи. В ті часи полотна писалися неквапливо, старанно, моделі повинні були позувати художникам протягом довгих днів. Халс ж не визнавав багатогодинні сеанси позування, він не стомлював свою модель, не примушував її годинами зберігати нерухомість. Тому художнику вдавалося сфотографувати людину в дії, в потоці життя. Халс писав стрімко, йому потрібно було лише вловити момент, коли обличчя людини набувало якесь особливе вираз, і запам’ятати цю мить.
