Нам відомо шість подвійних портретів дочок Гейнсборо. Більшість з них залишилися незакінченими. Створивши образ і вдихнувши в нього душу, Гейнсборо остигав до роботи. Але замовний портрет не можна було не закінчити, а портрет “для себе” – можна. Для нас же портрети дочок художника цікаві саме тим, що вони написані “для домашнього вжитку”.
Отже, працюючи над ними, майстер відчував себе найбільш вільно. Принаймні, йому не доводилося постійно озиратися на побажання клієнта. Так, якщо би він писав власний дитячий портрет, він, швидше за все, зобразив би безтурботно-щасливих, пухких крихт, одним словом – “дітей взагалі” . Але своїх дочок він наділяє “особи неспільним вираженьем”. Старша Мері міцно тримає за руку Маргарет, меншу. З першого погляду здається, що в цій парі Мері – ведена. Але це зовсім не так.
Маргарет тягне її, але старша дівчинка в будь-який момент може зупинити її, сказати: “Туди не можна”. Доля цих “янголяток”, настільки улюблених їх великим батьком, склалася нещасливо.
В юності вони обидві закохалися в кого Йоганна Фішера, гобоїста і пройдисвіта. Заміж за нього “пощастило” вийти Мері. Шлюб, як і слід було очікувати, дуже скоро розпався. Після цього сестри жили разом, майже не розлучаючись. З роками в обох з’явилися деякі дивності в поведінці – Мері часом впадала в депресію, а Маргарет кілька разів намагалася покінчити життя самогубством.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)