Художник Спаду навчався живопису в Болонській академії, але, відвідавши Рим, Неаполь і Мальту, ті міста, у яких жив і працював його старший колега по ремеслу Мікеланджело Мерізі да Караваджо, потрапив під вплив його творчості, мало схожого з академічним мистецтвом болонських майстрів. На цій картині художник зобразив Підготовку до концерту.
Керівник невеликого ансамблю роздає партитури, хлопчик-вокаліст натхненно дивиться на одного з музикантів, інші учасники майбутнього виступу налаштовують інструменти. Дія відбувається в темноватом приміщенні, куди ллється світло оживляє різнобарвні шати, – прийом, висхідний до живопису Караваджо. Але якщо у нього точно спрямований магічний світ виявляє в зображеному драматизм, то у Спади освітлення більш розсіяне і робить сценку затишною. Основне, що сприйняв від Караваджо його послідовник, – це прагнення висловити правду життя, хоча до цього по-своєму тяжіли і представники болонської живописної школи.
Але ні драматичного і гранично чесного погляду на реальність, який був властивий Караваджо, ні височини й академічності болонцев Спаду не успадкував. Втім, у картині панує щось легке, невимушене настрій, яке було притаманне раннім роботам першого. У навколишньому світі Спаду вмів вловити й перенести на полотно веселий і легкий шум, звучить для нього, як музика. Момент налаштування інструментів був йому, мабуть, цікавіше, ніж сам концерт, оскільки давав можливість представити живу сценку і зобразити персонажів у різних станах.
