Ідея “ликів” була улюбленою у мистецтві початку ХХ століття, ішла коренями в середньовічне сакральне мистецтво. У зв’язку з цим закономірним є і вибір матеріалу – дерево, олія, – і “трансформація” форми книги у багатостулковий складень.
“Місцем дії” картини Борис Григор’єв називав Європу. Дійові особи:
Англійський єпископ Wedgwort, Моріс Гест, Нд. Мейєрхольд, В. Сталін, митрополит Платон, Клод Фаррер, Клара Шерідан, Pere Papa, Ванда Ландовська,
А також гармоніст, єврейський банкір з дитиною, бретонська рибак, “бабуся” російської революції, сеньйора Edvards, онучок М. Гіркого, матроси, гарсони, чекіст та ін.
Григор’єв працював над цим полотном, використовуючи фотографії з портретів і картин, відомих на батьківщині художника тільки по репродукціях і давно проданих у всіх частинах світла.
Композиція зображала, згідно з авторським визначенням, “щось на кшталт мітингу”. Це виправдовує певну скупченість персонажів, різноманітність їх положень, поз, жестів, різноспрямованість поглядів. На передньому плані – т. н. “пранарод” – персонажі бретонського циклу, створеного ще в 1920-ті рр. На другому плані – “володарі мас”: “політик” в одязі кавказького горця і в композиційному двуединстве з ним персонаж з рисами Моріса Геста – “короля” американської індустрії розваг. Яскрава портретна індивідуалізація – у англійського єпископа Воордсворта, прихильника нетрадиційної “вільної релігії”, і у російського православного архієпископа Платона, відторгнутого сучасним йому українським православ’ям.
Мейєрхольд зображений у матроській шапочці, шанувальник і пропагандист старовинної музики Ст. Ландовська – у вигляді птаха-галки з невидимих заводних годин, поет-футурист Ст. Кам’янський уподібнений сільському “гармонисту – песельнику”.
Всі образи займають підлегле положення “заголовному” масштабно лику Брешко-Брешковской.
