Амедео Модільяні – французький живописець-неороманист італійського походження, представник “паризької школи” живопису, створив абсолютно унікальний власний стриманий стиль, що поєднує елементи модернізму й класичного натуралізму.
Модільяні належить до небагатьох художників початку XX ст., які зберегли тягу до мальовничості та емоційності. Ліричність, людяність, проникливість і смуток наповнюють його полотна.
Модільяні в цілому дуже близький до Матиссу, однак декоративність останнього у нього замінена всій жвавістю людської натури. Не випадково основний напрямок робіт Модільяні – оголена жіноча натура і жіночі портрети. З високою майстерністю художник передає найтонші нюанси сюжетів, абсолютно не прагнучи до примітивізму.
Витончений художній смак з нотками рафінованості відображається в його “Оголеною”. Розслаблена фігура оголеної жінки дихає спокусою і покірністю одночасно, що створює неповторне томливе еротичне наповнення картини. Традиційна для Модільяні манера – витягнуті, трохи різкі лінії укупі з чіткістю створюваного обсягу – є відображенням чудового володіння майстри скульптурної виразністю в живопису.
Жіночі портрети у творчості художника не менш виразні, особливо часто він зображував Жанну Эбютери – улюблену їм жінку, покінчила з собою після смерті художника. Характерною для Модільяні спрямованістю є відображення у кожному полотні свого душевного світу, самотнього і стриманого.
Ні найменшого пориву пристрасті, протиріччя, пошуку не виявляється в його камерно-інтимних роботах. Художник як би сховався назавжди в своєму власному отрешенном просторі. Навряд чи тут можна говорити про підкреслену обмеження творчого діапазону, скоріше, саме таким чином Модільяні уявляв собі універсальний спосіб вираження.
У його кращих роботах лаконічність композиції, декоративна площинність, музикальність витонченого силуету і кольору створюють особливий світ інтимних тендітних образів, як, наприклад, у картинах “Ельвіра”, “Портрет Л. Сюрвата”, “Ж. Эбутерн”, “Портрет Л. Зборівського”.
Народився в Італії, Модільяні у віці 20 років переїхав у Париж, де і прожив понад 15 років. Тут він і помер у 1920 р. ще зовсім молодим, але вже зовсім виснажених туберкульозом.
