Портретний живопис не була “коником” Буше. За все своє життя він написав близько дюжини портретів. На половині з них зображена мадам Помпадур, що, безсумнівно, свідчить про близьку дружбу між художником і коханкою короля. Картина, яку ви бачите перед собою, – останній портрет мадам Помпадур.
Один час це полотно висіло в Версалі, а співаємо смерті королівської фаворитки перейшло до її брата. Незважаючи на те, що мадам Помпадур дуже любила Буші і вважала його геніальним живописцем, вона не мала ілюзій щодо його здібностей до писання портретів. Про одному зі своїх портретів пензля Буші вона відгукнулася так: “Я виглядаю тут красивою, але зовсім не схожою на себе”. Потрібно, однак, відзначити оригінальність манери, в якій написані ці портрети.
З одного боку, вони не позбавлені рис традиційного парадного портрета, з іншого – пофарбовані інтимністю, особистим ставленням художника до моделі. До того часу, коли був написаний цей портрет, мадам Помпадур вже не була коханкою короля, хоча й зберігала всі привілеї “офіційною фаворитки”.
Будучи “деюре” лише маркізою, “де факту” вона отримувала почесті, належні герцогині. Втім, з портрета 1759 року на нас дивиться, швидше, не владна і честолюбна особа, але розумна, освічена, яка володіє тонким художнім смаком дама. Такою її запам’ятав сам Буші, так про неї відгукувалися багато сучасники відзначали, що в мадам де Помпадур немає пихатості, ні взбалмошности, звичайно властивих “птахам такого польоту”. Навпроти, всі в один голос говорили про чемності і такті самої знаменитої коханки короля.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)