На своїй картині “Світанок” художник описує теплий літній ранок. На передньому плані тихо дзюркотлива річечка, свій початок прячущая у буйно росте зелені трав. Мулистий берег річки обрамляють рідкісні очерети й рослини. Земля сира, схоже, що нещодавно пройшов дощ.
Далі погляду відкривається широкий зелений луг. Природа оживає і прокидається після нічного відпочинку. Вже подекуди пробилися сонячні промені, що освітлюють дерева і річку, змушуючи її води розсипатися на безліч малесеньких іскорок. Дерева, що вражають пишністю листя, немов стосуються верхівками неба. Все завмерло. Навіть вітер не сміє порушити це чарівне мовчання природи.
Вдалині видніються величні гори. А, якщо заглянути в саму глиб картини, то можна побачити узлісся, приховану за сіруватою серпанком ранкового туману. Дерева в тумані здаються примарами, немов це міраж, який, якщо до нього наблизитись, відразу розтане. Досвітнє небо легкими рожево-синюватими хмарами на білому тлі доповнює весь пейзаж. З фотографічною точністю Художник зобразив на картині. Кожен помах пензлем відображає тонкий відбиток хвилюючих почуттів автора.
Дивлячись на картину, хочеться вдихнути повними грудьми цей чисте повітря раннього ранку, перемішаний з запахом свіжої трави і ароматом лугових квітів. Хочеться прилягти де-небудь серед зелені і довго-довго дивитися в небо, мружачись від яскравих променів сонця, зустрічаючи світанок.
