Така картина Ф. П. Решетнікова “За мир!” Цей твір присвячено одній з найбільш гострих проблем сучасності – боротьби за мир. Письменник, який взявся за оповідання на сюжет картини художника, відтворив би сторінки післявоєнної страйки французьких докерів, які відмовилися вантажити зброю для нової війни. Він розповів би про те, що мир на землі відстоюють не тільки дорослі, але і діти. І, може бути, свою розповідь він почав би з історії життя маленького Етьєна або Франсуа – сучасного Гавроша.
Пройшло багато років з тих пір, коли на паризьких барикадах загинув маленький Гаврош, але він не помер, цей відчайдушний і зухвалий, веселий і добрий хлопчик. Палаюче серце Гавроша осяває шлях до щастя, свободи і справедливості мільйонам людей. Іскорка серця паризького гамена – в серце Павлика Морозова та Сергія Тюленина, маленького кубинця або грека, жителя Хіросіми або Леопольдвиля. Іскорка серця Гавроша і в серці Франсуа. Може бути, його звали і не так, але він був сином французького докера і нащадком славного Гавроша.
За свої десять чи дванадцять років життя він бачив багато горя. Не прикрість від того, що зламалася улюблена іграшка або вітер забрав паперового змія, а доросле, велике горе – війна, злидні, важкі і невозвратимие втрати… І Франсуа став старше своїх десяти чи дванадцяти років. Він дізнався справжню ціну війни і миру і став поруч з дорослими під майорить прапор з зображенням голуба. Він відмінно знав тепер, що голуб – це не просто красивий птах, предмет захоплення всіх хлопчаків, це символ миру.
Тому і намалював білу голубку на стіні будинку його молодший товариш. А інший, трохи старші, зібравшись на спину приятеля, пише великі літери “Ра1х!”. Малюк тримає відерце – в ньому не пісок для гри, а фарба для гасла, для призову, для боротьби. Наймолодшому з цієї хлопчачій компанії дуже страшно, але він сповнений мужності, цей малюк, і його жест, яким він простягає своє відерце, нескінченно зворушливий і виразний. Франсуа старший у цій групі. Він весь увага, весь напруження.
Недитячим серйозні і проникливі його очі, щільно стиснутий маленький рот. Вся фігура – уособлення тривоги і напруженості. Ці хлопці чудово розуміють, що їх заняття не безневинні дитячі пустощі, а серйозна політична боротьба, допомогу, яку вони надають своїм батькам і старшим братам, які вийшли на демонстрацію.
Демонстранти тут же поруч, за рогом на площі, де небо просвічує крізь порожні очниці вікон зруйнованого ще під час війни величезної будівлі. А в підворітті боягузливі і злісні господа. “Швидше, розігнати, їх кийком”- здається, вони кричать поліцейському. Не непереливки хлопцям, якщо поліцейські застануть їх тут, гасла поліцейські зітруть, але ці хлопці будуть писати їх знову і знову до тих пір, поки не переможе світ…
(2 votes, average: 4.00 out of 5)