Герой картини “Анкор, ще анкор!” – офіцер, який, мабуть, служить десь у глухій провінції. Він лежить на тапчані і грає з собакою, під стриженої “під лева”, змушуючи її стрибати через чубук курильної трубки. І це отупляющее заняття, і вся обстановка убогого тимчасового житла висловлюють нудьгу людини, який не знає, чим заповнити свої одноманітні дні.
За влучним висловом Федотова, такі люди “вбивають час, поки час не доб’є їх”. У назві картини безглуздо повторюється одне і те ж слово. Колірний контраст освітленій свічкою червоній скатертині і холодного зимового пейзажу за вікном посилює відчуття туги й безвиході.