Преподобний Сергій благословляє Димитрія Івановича Донського на Куликовську битву. Яка важка тема для картини після вже написаних до тебе полотен! Дуже хотілося зобразити суть. Тільки суть і нічого більше.
Мені здалося, що преподобний просто зібрав цих суворих обвітрених людей, що йдуть на смерть, і обійняв їх своїм серцем. І так було тепло і тихо, немов перемога вже відбулася і всі повернулися живими…
Наче не належить йому, Сергію, за літургією вголос називати імена героїв в цю мить йдуть в Рай з паруючого кров’ю Куликова поля. І тихо шепоче Сергій Димитрію, але ще не Донському: “Ти переможеш!”.