Кустодієв написав кілька дивно живих і яскравих дитячих портретів, моделями для яких послужили його діти: син Кирило і дочка Ірина. Цю роботу відрізняє ігровий характер: діти тут зображені в костюмах XVIII століття. В даному випадку ми маємо справу з майже концептуальним “мирискусническим” підходом.
Художники “Світу мистецтва” були закохані в XVIII століття, свідомо ідеалізуючи його. А. Бенуа, К. Сомів та ін. неодноразово зверталися до “дворянським” сюжетами XVIII століття. Кустодієв на цьому тлі виглядає більш “русскоориентированним” – його ідеальний світ поміщений в середину XIX століття і співвідноситься з іншим соціальним шаром. Хоча, як бачимо, і в його творчості траплялися винятки з правила. Це – одне з них.