Навколо картини “Флора” видатного венеціанського художника епохи Високого або, по-іншому, Пізнього Відродження Тіціана вже давно не вщухають суперечки. Спочатку авторство даного шедевра приписували іншому відомому художнику тієї пори, проте потім дослідники зійшлися на думці, що полотно все-таки належить кисті Тиціана. А от особистість героїні так і залишилася для багатьох загадкою. Відомо тільки, що на картині зображена реально жила венеціанка.
Це квітуча молода жінка надзвичайної, навіть дещо ідеалізованою краси. У неї довгі золотаві волосся, що спадають на тендітні плечі, і ніжна, світла шкіра. Голова дівчини нахилена, прекрасне зі здоровим рум’янцем обличчя задумливо, мрійливий погляд темних оксамитових очей спрямований у бік, а на губах застигла якась напівусмішка. Весь її вигляд говорить про те, що красуня поглинена своїми думками.
І в той же час обличчя її немов світиться зсередини якимось таємничим вогнем. Свою спадающую з одного плеча блідо-рожеву одяг жінка підтримує пухкенькою лівою рукою. Правою рукою дама ніби протягує нам свій букетик весняних квітів. Саме тому картина носить назву “Флора” – ім’я давньоримської богині весни і квітів.
Дивлячись на молоду красуню можна лише здогадуватися, ким вона була насправді. Можливо, ця чиясь наречена, якщо брати до уваги її сорочку, схожу на шлюбну одяг. Подібні туніки в той час одягали нареченої, як символ чистоти і непорочності. Мистецтвознавці також вказують на те, яким чином складені пальці на руці красуні, кажучи, що це знак того, що вона скоро розлучиться з невинністю. Деякі вважають, що на картині, навпаки, зображена продажна жінка, куртизанка.
Однак не можна все-таки заперечувати схожість героїні з римською богинею весни. Бути може, художник малював її, уявляючи в голові античні мотиви, і тому образ молодої жінки вийшов таким піднесеним і ніби відірваним від реальності. Але ким би не була ця прекрасна дама, ясно одне – її притягальний чуттєвий образ став справжнім втіленням жіночності, яка мало кого зможе залишити байдужим.