Головний герой картини традиційний – робітник, який тут не согбен, а розпрямляється і фактично підноситься до небес. Над своєрідними метаморфозами того, хто перетворюється міста він вдивляється вдалину, в світле майбутнє.
Робочий кілька гигантизируется, так і в цілому передовий клас представлений в момент свого революційного перетворення. У той же час на руїни міста наче накладено примітивний селянський архетип, це не гімн нової епохи робітників і не прославляння індустріалізації. Швидше, ця картина бачення художником сучасного йому суспільства, відображення ідеї “собору соціалізму” часто піднімається в літературних маніфестах і архітектурних утопіях того часу.
У картині знайшли відображення знакові символи теми пролетаріату, в першу чергу – людські руки як знаряддя творення, перетворення світу. Помітні також людські фігури, задумливі обличчя, очі. Будівлі і архітектурні фрагменти представлені як “атоми” нового пролетарського світу. Численні спіралі, що пронизують картину, можна ототожнювати з втіленням ідеї розвитку.