Якщо пограти практично з будь-якою аудиторією в асоціативне мислення і запропонувати слова, які першими приходять на розум при слові “пустеля”, то, звичайно, серед варіантів відповіді виникне і “караван”. Як-ніяк, з незапам’ятних часів люди змушені були навчитися терпіти спрагу і позбавлення, всі матеріальні незручності, неминучі під час довгого шляху, щоб благополучно прибути до місця призначення. Італійський художник Альберто Пассини відобразив один з караванів в пустелі – з натури, по пам’яті – це вже не суть важливо.
Як відомо, в пустелях зустрічаються оазиси – місця з рослинністю і живлющою вологою. По картині можна припустити, що саме на такий оазис і набрів нарешті караван. Ось тільки брудна калюжа з іржавою водою навряд чи вгамує людську спрагу, не кажучи вже про те, що з неї ризиковано напувати коней. Караван побачений трохи на віддалі, тому до художніх деталей доводиться придивлятися, вдивлятися в них пильніше та прискіпливіше.
Змішалися в купу коні і верблюди. Над усім караваном величаво колишуться два балдахіна, в яких, повинно бути, рятуються від виснажливої спеки і спраги, особливо важливі персони. Сліпуча блакить небес не обіцяє швидкого дощу, і шлях попереду ще неблизький…
