Кукринікси – єдине у своєму роді троїста співдружність художників. Дружба та спільна робота Михайла Васильовича Купріянова, Порфирія Микитовича Крилова і Миколи Олександровича Соколова почалися ще зі студентства. Коло діяльності Кукриніксів досить широкий і різноманітний.
Автори великих тематичних живописних полотен, вони пишуть і камерні ліричні пейзажі, ілюструють твори класичної літератури. Але більше всього Кукринікси відомі як чудові майстри політичної сатири. У плакаті, “Вікнах ТАСС”, на сторінках журналів і газет у роки Великої Вітчизняної війни з’являлися їх карикатури, нещадно клеймящие Гітлера і його поплічників, моральна нікчемність, звірячу сутність цих горе-завойовників.
Тому абсолютно природно і закономірно виникло у художників у дні перемоги над фашистською Німеччиною бажання показати у своїй новій картині з усією достовірністю заслужений кінець “героїв” своїх карикатур. З цією метою вони побували в Берліні, ретельно вивчали історичні матеріали, спускалися в притулок, де переховувався в останні дні війни Гітлер.
Кукринікси прагнули по можливості переконливіше й точніше передати стан зрозуміли свій неминучий кінець фашистів в той момент, коли над самою їх головою пролунав залп радянського знаряддя, який зім’яв, знищив видимість налагодженого в притулок комфорту, ілюзію можливості порятунку, ясно давши відчути всю реальність відбувається. Цей залп змусив вискочити з свого особистого бункера біснуватого фюрера. Його жалюгідна постать з конвульсивними рухами, спотворена страхом фізіономія різко вирвані світлом з зяючої чорноти дверного отвору. За його спиною ледь помітний переляканий Геббельс. У кімнаті, де сидять охоронці фюрера, ніхто про нього не думає, тут вже ні до кого немає справи, тут все говорить про безславний кінець фашистів.
