Картину “Мадонна Літта” художник Леонардо да Вінчі написав на початку 90-х років 15-го століття. Розмір картини 42 x 33 см, дерево, темпера. У картині “Мадонні Літта” – у творі італійського живописця іншого, більш камерного характеру ніж ранні роботи, чітко виразилися елементи нового мистецтва епохи Високого Відродження.
Загальний задум картини сходить, безперечно, до самому майстрові, що засвідчується його власноручним малюнком жіночої голови для голови мадонни, що зберігаються в Луврі, і тією особливою красою композиційного рішення, яка в ті роки була недоступна нікому, крім Леонардо да Вінчі. Проте мальовнича виконання картини менш зовсім. Це пов’язано, мабуть, з тим, що в роботі над картиною брав участь учень Леонардо Амброджо де Предис.
Картина “Мадонна Літта” за своїм типом напрошується на порівняння з “Мадонною з квіткою”, у зіставленні з якої стає особливо наочним вирішальний якісний стрибок, який стався у творчості Леонардо да Вінчі. Композиційна побудова картини відрізняється вражаючою чіткістю і досконалістю.
Досить звернути увагу на те, як красиво до межі узагальнений і в той же час живий силует фігури мадонни поєднується з геометрично суворими обрисами двох симетрично розташованих віконних прорізів або як безпомилково точно, але в той же час природно її голова поміщена в простінку між цими вікнами. М’яка ліплення її особи виграє від контрастного сусідства з блакитним небом, видимим в просвіті вікон. Почуття радості материнства в картині “Мадонна Літта” поглибилося завдяки змістовності самого образу Марії – в ньому знайшов своє зріле вираз тип леонардовской жіночої краси. Тонкому прекрасному особі мадонни особливу натхненність надають напівзакриті очі і ледь помітна посмішка – здається, що вона посміхається своїм мріям.
Картина “Мадонна Літта” написана художником не маслом, а темперою – її найкраще пояснюється, ймовірно, кілька більш інтенсивне, ніж зазвичай у Леонардо, колористичне співзвуччя підбитого золотистої підкладкою синього плаща і насичено червоного сукні мадонни.