Картина Пармиджанино “Мадонна на троні, Захарія, Іван Хреститель, і Марія Магдалина”. Розмір картини 73 x 60 см, дерево, олія. Рання слава анітрохи не зіпсувала молодого художника. Він старанно вивчав творіння великих майстрів, був, як згадують сучасники, вишуканий і приємний у зверненні.
І надзвичайно багато працював. За працями Пармиджанино зовсім не помітив, що Рим окупували війська Карла V Габсбурга. Існує легенда, що художник навіть не відволікся від чергової своєї картини, коли в його будинок увірвалися німецькі солдати. Як повідомляє Вазарі, солдати були так вражені його творінням, що не наважилися заподіяти йому яке-небудь зло. За свідченням Вазарі німці, захищали Пармиджанино заради його прекрасного таланту, змінилися іншими, менш чутливими до образотворчих мистецтв.
В один прекрасний день, коли художник прямував до когось із своїх друзів, він був схоплений солдатами, і йому довелося віддати їм деякі були у нього скудо, щоб вони відпустили його, не завдавши йому шкоди. Вазарі повідомляє, що цією обставиною був засмучений не стільки сам живописець, скільки його дядько, який вирішив відіслати його від гріха подалі на батьківщину. Пармиджанино, однак, відправився не в Парму, а в Болонью, де прожив досить довго в будинку одного зі своїх приятелів, заробляє на життя виготовленням сідел.
У Болоньї художник багато працював над малюнками і гравюрами. Для виготовлення останніх він мав при собі якогось майстра Антоніо з Тренто. В один прекрасний ранок цей майстер, поки Пармиджанино ще спав, викрав з його скрині всі гравюри на міді й дереві, а також і всі малюнки, і зник з ними в невідомому напрямку. Гравюри, втім, скоро знайшлися – Антоніо залишив їх у когось із своїх знайомих. Малюнки ж зникли безслідно. Але немає лиха без добра: в розпачі, що всі його “графічні праці” пішли прахом, Пармиджанино знову звернувся до живопису.
В цей період і була написана його картина “Мадонна на троні, Захарія, Іван Хреститель, і Марія Магдалина”. Крім Мадонни і Марії Магдалини художник зобразив старозавітного пророка Захарію і золотокудрого Іоанна Хрестителя, ніжно обіймає маленького Христа.
Вся робота написана художником в сіро-блакитних тонах, які надають біблійним сюжетом відтінок ефемерності, деякою непричетність до навколишнього світу. Виписані з витонченим витонченістю особи Богоматері і Марії Магдалини позбавлені матеріальності і людської теплоти, особа ж пророка одухотворено і значно.
