У всесвітньо відомому художньому музеї Мадрида – Прадо – серед інших зберігається полотно, що оповідає про відомому епізоді зі Старого Завіту – про те, як пророк Мойсей, натхнений жидівським богом Яхве, добув воду з скелі і втамував тим самим спрагу веденого ним по пустелі обраного народу ізраїльського. Автор – італійський художник Ассерето Джиочино.
Дивишся і розумієш: ну, до чого ж важко буває будь-якого скільки-небудь талановитому художнику відмовитися від себе, від свого часу і повністю поринути у сиву давнину, стилізувати так правдоподібно, що навіть найсуворіший критик і мистецтвознавець не змогли б причепитися! Ось і тут автор явно не намагався малювати саме євреїв, так і “населив” картину своїми сучасниками, людьми з іншої, не старозавітної, епохи.
Скажіть, хіба представими поруч з Мойсеєм люди в чалмах, то напівголі, то вишукано одягнені? Втім, спрага – одна на всіх. П’ють прямо з ємностей, які опинилися під рукою. Собака в правому нижньому кутку теж жадібно припала до джерела цілющої вологи. Діти тягнуть слабкі рученята до глечиках. Тиснява і стовпотворіння. Нічого не поробиш – фізіологія і її закони бувають сильніше самої суворої моралі.
