Залізнична станція: станційна площа, вікно каси, дерева, вихід на смутний перон. На площі жінки, діти, чоловіки до нас спиною. В глибині картини праворуч священик перед розгорнутою книгою на підставці, освітлена свічками стіна, на ній ікона. Куди дивитися, про що думати? Вікно каси зліва: чорне внизу, жовте вгорі, а слово “каса” над вікном написано на білому тлі. Справа дуже товстий чорний священик, перед ним і вище жовта стіна – повторення кольорів вікна каси.
На противагу священику всі люди худорляві і в світлих, сірих або червоних шатах. Тільки молодий чоловік у строгому чорному костюмі. З ним дівчина в білому. Молодята? Квиток, куплений в чорно-жовтої касі, – це право на проїзд найближчим невідоме майбутнє: тиждень, місяць життя. Тому і перон такий смутний. Чорна частина квитка говорить про житейські турботи, пов’язані з їжею, житлом, домашніми справами, сім’єю, найближчими планами. Жовта частка квитка говорить про духовне життя, моральні принципи, відносин людей між собою.
Зараз вони всі зібралися на станції перед поїздкою, просячи Бога благословити їх, допомогти їм у найближчій життя. Їх голосом, від їх імені каже священик перед жовтої, духовної стіною. Але сам священик чорним, товстий, – живе лише земним, потребами тіла, ненаситну утробу якого він щедро живить. Художник переконаний, що худорлявий від праць простий люд, одягнений в світлі одягу, морально біліше чистий, ніж офіційний служитель Бога, і гідний кращої долі.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)