На картині “Монна Помона” чорнява красуня смикає в пальцях намисто, на якому підвішено золоте серце, простромлене двома стрілами. Жінка схилила голову – понюхати білі троянди, фіалки і калюжниці в висячої кошику, і при цьому погляду прочинився нижній край сорочки. На колінах у дами лежить букет червоних троянд, який втілює її пристрасну натуру. Позувала для картини Пекла Вернон, що жила на Кінгз-Роуд, в двох кроках від будинку Россетті в Челсі!
Вільям Майкл Россетті так характеризував картини свого брата в період після 1860 року:”Прекрасні жінки з квітковими доповненнями.”
Починаючи з “Восса Baciata” , Россетті звеличував жіночу красу і могутність любові в серії поясних портретів. За контрастом з тенденцією британських художників того часу писати сюжетно-тематичні полотна або картини на морально-етичні теми Россетті навмисно не вкладав в свої твори ніякого сенсу: краса ставала самоціллю.
Зображав він персонажа історичного чи міфологічного, на кожному такому портреті жінка представлена тільки одна, в безпосередній близькості від глядача, ретельно продуманому просторі. Ці дами засліплюють великою кількістю декоративних прикрас, якими Россетті оточував себе в своєму будинку в Челсі: тут і музичні інструменти, і квіти, коштовності, що вплетені у їх блискучі волосся або сяють на шиї.
Россетті виставляв свої картини вкрай рідко, але приймав у гостях вузьке коло захоплених меценатів, з якими найчастіше звертався не кращим чином. Так, наприклад, художник славився тим, що вимагав великі суми авансом. Картину “Монна Помона” придбав Олександр Ионид, якому судилося стати одним з головних покупців Россетті в пізні роки його життя.
