– унциальное явище в історії світового мистецтва. Її техніку японці запозичили з Китаю. Вже з XIII століття в Японії друкувалися невеликі буддійські ікони, амулети, але ця продукція мала ремісничий характер. Як самостійний вид мистецтва гравюра затверджується на останньому етапі середньовічної історії Японії – в період Токугава.
Цей час характеризується формуванням нової міської культури, отражавшей смаки третього і четвертого станів – купців і ремесленничав, які відігравали дедалі більшу роль в економічній, а потім і про культурне життя країни. У мистецтві XVII – XIX століть сформувався новий стиль – укійо-е – напрям міської мистецтва періоду Едо, до якого відноситься і гравюра. Його головною темою стала повсякденне життя самих містян, їх будні і свята.
