Ім’я Вільяма Блейка, англійського мислителя, поета, художника нині добре відомо. Проте за життя він здавався сучасникам надто своєрідним, інтерес до його творів став проявлятися лише з кінця 1840-х, а справжня популярність прийшла лише в XX в.
Блейк народився в сім’ї дрібного торговця. У десять років він почав навчатися малюванню, потім працював кілька років у граверної майстерні Дж. Безайра, в якій виготовляли ілюстрації для Археологічного і Антикварного товариств. Робота в майстерні пробудила у Блейка інтерес до Середньовіччя, готиці, який наклав відбиток на всі його творчість. Наприкінці 1780-х Блейк став видавати власні поеми, при ілюструванні яких він вдавався до досвіду середньовічних мініатюристів.
Романтичні по своїй суті твору Блейка дивно своєрідні і не вписуються в рамки якогось одного стилю. У його творах поєднуються характерна для середньовіччя напружена статичність і поетична одухотвореність епохи Відродження, пластичне розуміння форми Мікеланджело і умовність трактування народного мистецтва. З 1799 по 1805 Блейком було написано 37 темперних композицій і близько 100 акварелей на біблійні теми для Т. Батта, єдиного на той час його покровителя. Інші відомі твори: ілюстрації до “Книзі Іова”. 1818-1820, гравировани у 1823-1825; ілюстрації до поеми “Єрусалим”. 1804-1820.
