Ця картина – виняток і одночасно новаторство. У творчості Гончарової вперше чи не в усій руській авангардного живопису з’являється абстрактна структура у вигляді різнокольорових концентричних кілець неправильної форми.
Ця структура, що має біологічну, білкову форму, нестійка за своїми контурами, стискати і розтискати вшир і в глибину, схожа на невідому матеріальну субстанцію, на сплеск енергії. Вона наповнена, як завжди у Гончарової, подихом життя, правда, життя іншого рівня – життя мислячої матерії.
Ритмічність і чергування синіх і білих кілець спадаючих розмірів із змінною шириною стрічки щільною гладкої фактури створює свій власний простір, перетікає в межах цих форм, обтічне іншим простором, що формується мальовничою масою чорно-зелено-лілового кольору з матовою фактурою. Навколишній простір стає проникним, незважаючи на властивість темної матовою структури поглинати весь світ.
Гончарова порушує фізику кольору і фізику речовини, руйнуючи єдність і матеріальну щільність, створювані фарбувальними пігментами, введенням белільних живописних елементів, що нагадують дзеркальні відблиски. Площину всього мальовничого поля картини, здається, втрачає свої матеріальні кордону. А композиція готова подолати їх, стаючи як би ілюстрацією положення про 4 вимірах: “Картина є ковзної, дає відчуття того, що можна назвати 4 виміром, – позачасового і позапросторового…”.
Матеріальний обсяг – фарби, їх фактура, т. е. “повне” – зображує “пусте”: “повне” народжує “пусте”, обсяг стає категорією простору. Картина може здатися суто абстрактною. Якщо задуматися про теософічних знаннях, можна уявити, що центральне біла пляма – як би позначення тунелю, який веде в інший світ, в уявну “порожнечу”. Це потойбічний колір. Сині кільця – свого роду щаблі переходу з цього тунелю в інший світ.
Тема переходу в інший світ не вперше піднімається в творіннях художників. Подібні тунелі були присутні в роботах інших художників-духовидцев. Яскравий приклад – “Народження душі людської” 1808 року німецького романтика Ф. О. Рунге.
