Картина свідчить про повернення до колишніх прийомами живописної мови. Крокував переосмислює стилістику кубофутуризму, розроблену Ларіоновим і Гончарової. За своєю експресією та пластичної виразності зустріч ангела і художника постає подобою сучасної ікони.
Інша точка зору на трактування цього сюжету більш традиційна: на ній зображений художник перед мольбертом в момент творчого натхнення і поруч з ним, подібно баченню, втілена його муза.
Разом з тим, Крокував у своїй книзі “Моє життя” представляє цю картину як “візуалізацію сну”. Він змалював у ній те, що бачив у сні, – явище ангела в квадратній порожній кімнаті, принесло з собою блакитний повітря і світло. Риси пророчого сновидіння підкреслюються нехитрою гамою картини, що включає чорний, білий, блакитний кольори.
