На початку XX століття Аполлінер був, мабуть, самим впливовим прихильником новаторської живопису. Де Кіріко регулярно відвідував суботні зборів на квартирі Аполлінера; саме завдяки статтям Аполлінера, ім’я художника стало відомо публіці. Картина зовсім не схожа на традиційний портрет, однак сам Аполлінер був від неї в захваті.
Поет позначений тут силуетом на задньому плані. Він називав цей твір “унікальним”, “глибоким”. Він же, говорячи про білої дузі, проведеної на профілі особи, зазначив, що вона надає всьому силуету схожість з мішенню. Згодом цю деталь оголосили пророчою.
З початком світової війни Аполлінер потрапив на фронт, де отримав небезпечне поранення в голову, що стало причиною його передчасної смерті. На картині де Кіріко силует Аполлінера утворює тло для дивно-безбрового погруддя – та ще й з темними окулярами, які закривають очі. Цей бюст укладений в просторі, що нагадує коробку з химерним наростом на краю.