Містер і місіс Ендрюс, зафіксовані Гейнсборо, володіли великим маєтком неподалік від Седбери, рідного містечка художника. Їх портрет він написав невдовзі після повернення в Суффолк з Лондона. Потрібно відзначити, що пейзаж у цій композиції відіграє не менш важливу роль, чим власне портрет подружжя Ендрюс, – йому Гейнсборо віддає більше половини полотна.
Втім, замовникам не на що було ображатися – адже живописець потіснив їх не заради якогось абстрактного ландшафту, але заради їх власного маєтку. Роберт Ендрюс, як видно, тільки що повернувся з полювання. Він стоїть, недбало спершись на спинку лавки, на якій сидить Френсіс Мері, його юна дружина. Зауважте, що один фрагмент її сукні залишився недописаним. Ймовірно, художник хотів зобразити в руках місіс Ендрюс птицю, принесену її чоловіком з полювання, але потім з якоїсь причини відмовився від цього наміру.
Подружжя Ендрюс дивляться прямо на глядача, але є в портреті один персонаж, який на глядача не звертає уваги, – це мисливська собака містера Ендрюс, віддано глядящая на свого господаря. В “Портреті містер Ендрюс з дружиною” органічно поєднуються два жанри, які склали славу Гейнсборо, – портрет і пейзаж. Що стосується останнього, то він написаний з незвичайною для героя нашого випуску точністю і, якщо так можна висловитися, топогра-фичностью. Наприклад, біла вежа, виднеющаяся вдалині, за кронами дерев, – це цілком конкретна вежа церкви святого Петра, де в 1748 році вінчалися містер і місіс Ендрюс. Працюючи над “Портретом містер Ендрюс з дружиною”, Гейнсборо спочатку зобразив фігури людей, а потім пейзаж.
Цікаво, що власне з замовників художник написав лише особи. Їх пози і плаття він дописував у себе в майстерні – за допомогою манекенів, одягнених належним чином. Потрібно сказати, що Гейнсборо завжди писав драпірування самостійно, “з голови”. Робота з моделлю йому для цього не вимагалося. Тим дивніше його вміння передавати фактуру тканини і розташовувати її складки самим природним чином – так, що ні один, навіть самий досвідчений глядач не зміг би запідозрити, що ці складки, тіні і відблиски є плодом уяви майстра.
Дуже майстерно, наприклад, написано блакитне плаття місіс Ендрюс. Художник чудово вдалося перенести на полотно блиск і прохолоду атласної тканини.
