Найбільш яскраво прихильність Лейтона до академічної школі проявилася в його релігійних картинах. Атмосфера цих полотен піднесена, персонажі – величні і дещо ідеалізовані. До роботи над картинами цього ряду Лейтон готувався ще більш ретельно, ніж зазвичай. Він створював до них незліченні нариси та етюди, довго шукав потрібні пози і вирази осіб.
Досить часто він звертався за допомогою до античних статуй або творів старих майстрів. Вплив зразків класичної скульптури помітно в полотні “І море віддасть своїх мерців” . Художник зобразив тут утоплеників, воскреслих і повсталих з глибин моря в день Страшного суду.
Вперше ця картина була виставлена в 1892 році. “Віфлеємська зірка”і “Єлисей, який воскрешає сина суннамитянина” написані під впливом робіт живописців епохи Відродження. Те, що Лейтон приділяв велику увагу біблійних сцен, говорить про його “континентальному” вихованні. У британській живопису подібні сюжети були набагато менш поширені, чому французів, німців чи італійців.
Англійські глядачі не надто цікавилися сценами зі Святого Письма, тому релігійна гілка творчості Лейтона залишилася в тіні. Наприклад, “Віфлеємська зірка” показана на виставці в Королівській Академії, була прийнята критиками дуже холодно. Після закриття виставки Лейтон так і не зміг продати це полотно.