До євангельських сюжетів Врубель вперше звернувся під час навчання в Академії мистецтв. Переїзд в Київ – на запрошення мистецтвознавця А. Прахова – для реставраційних робіт в Кирилівської церкви та оформлення Володимирського собору став доленосним. Праці в київських храмах допомогли творчої самоідентифікації художника.
Крім реставрації, він виконав для Кирилівської церкви кілька композицій замість втрачених, написав ікону “Богоматір з Немовлям” і запропонував комісії ескізи розписів Володимирського собору, нею відкинуті. Мотивуванням відмови цього стала невідповідність візантійської традиції, на яку повинні були орієнтуватися оформлювачі.
Врубель погоджувався дотримуватися цієї традиції, але сміливо модернізував її, наповнюючи трагічним психологізмом, властивим кінця XIX століття. Зрозуміло, з релігійним живописом Ст. Васнецова і М. Нестерова, зрештою, виконали замовлення, такий підхід не міг ужитися. А. Прахов говорив, що роботи Врубеля настільки оригінальні, що під них слід побудувати окремий храм в абсолютно новому стилі.