Дружина художника, Надія Іванівна Забела, була відомою співачкою. Врубель говорив, що багато співаки співають, як птахи, а його Надя співає, як людина. Природа щедро обдарувала Надію Іванівну красою голосу, але її спів відрізнялося ще й особливою душевністю, глибоким проникненням в мелодію, в кожне слово. Врубель дуже любив оперу, тонко відчував музику. Він високо цінував душевні якості дружини, схилявся перед її талантом, з глибокою увагою ставився до її мистецтву. Людина, часто поривчастий в словах і вчинках, з нею він був лагідним і добрим.
Портрет Забіли написаний на відкритому повітрі і весь пронизаний світлом. Ніжні червоні, зелені, білі, охристі плями в складному поєднанні, натхненними рухами покладені на полотно, створюють враження легкості, прозорості, легкості, стрункого радісного звучання.
Врубель зображує, навіть трохи перебільшуючи, те особливе, що знаходив у зовнішності дружини: подовженість особи з важкуватим підборіддям, скороминущу, немов приховану посмішку, розширені очі з великими зіницями, – і ця дивина чорт надає особі особливу неповторну красу, дорогу для художника загадковість.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)