Фреска зображує диво з новонародженим немовлям, заговорившим, щоб виправдати свою матір, звинувачену в перелюбі. Вона є однією з трьох композицій Тиціана, присвячених чудес св. Антонія Падуанського і написаних ним у приміщенні Скуола при церкві св. Антонія в Падуї. Ці фрески – перші документовані роботи Тиціана.
Найбільш ранній документ відноситься до 1 грудня 1510 року, коли Тіціан отримав частину встановленої суми гонорару; наступні платежі відносяться до 1511 році. 2 грудня 1511 року Тіціан отримав у Венеції остаточний розрахунок за роботу