Вид міських задвірків – майже нонсенс для творчості Каналетто, і тим не менш – перед нами визнаний шедевр художника. “Двір каменотеса” він написав свої “успішні” 1720-ті роки, і все особливості тодішнього його листи тут очевидний – це насичений колір, широкий вільний мазок і майстерна світлотінь. Якщо парадні види Венеції Каналетто створював, як правило, для багатих туристів, то “Двір каменотеса”, швидше за все, замовив йому хтось з місцевих жителів. На картині править бал сама прозаїчне, буденне життя.
Каменотес працює з кам’яною брилою; до звіра дитині біжить його мати; гондольєри не поспішаючи правлять своїми човнами; розвішану на мотузках, сохне білизна. Картина написана з високої точки – прийом, дуже характерний для молодого Каналетто.
Час написання цього шедевра Каналетто мистецтвознавці уточнили, вдавшись до аналізу технічних прийомів, які експлуатувалися при його створенні. У різні роки художник працював з різними типами полотна. Для пізнього Каналетто характерне використання тонкого полотна – ця особливість диктувалася його тодішньої прихильністю до гладкою, доведеної до досконалості поверхні картини.
Один з ознак раннього періоду творчості митця – більш вільна манера письма. Для неї більше підходив грубий полотно. Ще одне вказівка на час створення полягає в тому, що полотно тут не піддався попередньою фарбування у білий і світло-сірі тони, додають холодне блиск пізнім картинам Каналетто.
Поверх основи цегляного кольору художник наклав сірий фон там, де будуть написані вода і небо, і червоно-помаранчевий фон у тих частинах полотна, де з’являться будівлі. Над їх фактурою художник копітко працював – наведемо в якості прикладу хоча б проступають на стінах плями вогкості. Зупиняють також на себе увагу глядача деталі, написані в білилами техніці імпасто, і дивно тонкі лінії балкона.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)