Портретні твори Пітера Рубенса можна назвати справжнім мальовничим довідником “Хто є хто” представників західноєвропейської знаті XVII століття. За вісім років перебування в Італії він написав портрети багатьох аристократів, включаючи його першого заступника – герцога Мантуанского. У 1609 році після повернення в Антверпен Рубенс став придворним живописцем при іспанських правителів Нідерландів – эрцгерцоге Альберті і ерцгерцогині Ізабеллі.
У 1620-ті роки поряд з парадними написана серія портретів друзів і близьких художника. Як правило, замовні роботи, виконані в ефектному урочисто-показне стилі, залишають нинішнього глядача досить байдужим. Зате портрети, створені за велінням серця, хвилюють до глибини душі проникливим ліризмом. Слід відзначити, що з’явилася тоді особливість у творчості майстра – втілення набирає чинності ліричного переживання, відображення тонкощі почуттів, їх поетичності. Особливо це відчувається в його пейзажах, невеликих композиціях і в жіночих і дитячих портретах.
На картині “Голова дитини” як вважають, зображена Клара-Серена в ранньому дитинстві, перший дитина Рубенса, померлої в 1623 році в дванадцятирічному віці. Смерть її стала великим ударом для художника, дуже любив своїх дітей. До середині 1620-х років відноситься і один з кращих портретів його пензля – “Портрет камеристки інфанти Ізабелли”. Хоча й існує припущення, що героїня полотна, чиї риси обличчя так нагадують дівчинку, ніколи не була камеристкою Ізабелли, іспанської правительки Нідерландів.
Назва традиційно сходить до написи, зробленої невідомою рукою на підготовчому малюнку у віденському музеї Альбертіна. Серед портретів пензля Рубенса цей займає особливе місце. На ньому зафіксовано вигляд дівчинки-підлітка з широкими вилицями і великим ротом. Втілюючи помічені вікові особливості ще не сформованого характеру, майстер створює духовно багатий образ. Дівчина живе натхненно-трепетною життям. І здається, що заради цього створено портрет, що Рубенс прагне чарами своєї живопису продовжити життя цього витонченого, ніжного.
