Сценка й життя якогось навчального закладу. Група учнів грає в карти. Четверо хлопчиків одягнені в одяг, що відповідає доброго достатку їхніх батьків, і тільки двоє хлопчаків одягнені просто – в селянські сорочки. Вони і не надто акуратно підстрижені, тоді як інші хлопчики дуже акуратно підстрижені і причесані.
При погляді на картину відразу відчувається різниця у зовнішньому вигляді і, звичайно, в становищі цих учнів училища. Грали на імпровізованому столі, який зробили з двох лавок і покладеної на них дошки. Сиділи прямо на підлозі навколо цього столу. Гра йшла, видно, не дуже справедливо. Ось один з простих хлопчаків стоїть осторонь, утирающий сльози. Що ж сталося? Його звинуватили у шахрайстві? Або він програв гроші, з нього вимагають картковий борг?
У центрі сюжету двоє: хлопчик в малиновій сорочці, уперши пальцем у мапу, вимогливо звернувся з питанням до іншого, одягненому в сірий формений каптан. Ми не знаємо питання, але він явно не подобається тому, до кому звернувся захисник. І він не знає як відповісти. А хлопчик, який захищає одного, не підлабузнюється перед багатим гравцем, і він вимагає справедливості у вирішенні конфлікту. Художник показує, що не дивлячись на положення в суспільстві, незважаючи на відсутність великого достатку, потрібно завжди відстоювати свою людську гідність, вміти захищати свої права.
