Веласкес підняв на незвичайну висоту культуру живопису. Його роботи часом представляються дивом: легкими дотиками пензля, невловимими градаціями відтінків кольору він будує ілюзорний і разом з тим реальний мальовничий світ. Світ своєю плоттю немов увійшов у саму суть його живопису, вилучив жорсткі контури, розчинив їх у повітрі.
В середині 1630-х років Веласкес пише ряд портретів у повний зріст на тлі пейзажу. До цієї серії належить і “Кінний портрет інфанта Балтазара Карлоса”, створений за формулою парадного барокового портрета. Однак художник уникає в ньому усякої зовнішньої ефектності і химерності.
Маленький інфант зображений у віці шести років, але він, як і личило принцу, тримається з гідністю. Переливаються фарби його одягу, золотисті, рожеві, білі і чорні, коричневий тон коні контрастують з найтоншим блакитно-сріблястим фоном кастільської рівнини, оповитою холодним повітрям.