У пізній творчості картини Бориса Кустодієва сяють з усе більшою життєствердною силою. Буйство насичених фарб, їх різноманіття і смілива гра контрастів втілена в роботі 1920 року “Купчиха з дзеркалом”.
В період розквіту модерну у всіх сферах мистецтва, це новий напрямок торкнулося і живопису. “Купчиха з дзеркалом” написана саме в цьому стилі. Ця приналежність полотна пізнається в багатій декоративності зображених елементів, в їх орнаментальности, у великій кількості так званих килимових фонів.
Що ми бачимо на картині? Головна героїня – молода жінка з давно минулої епохи, коли купецький стан жила в достатку і могло купатися в розкоші. Дівиця в ажурному червоній сукні приміряє нову шаль, дивлячись при цьому в дзеркальце. Дорога Шаль, шовкова, розшита сріблястими візерунками. Особа купчихи висловлює мирний спокій, самовдоволення і навіть деяку зверхність.
Весь навколишній героїню побут оповідає про стан мешканців будинку. На столику з пурпурової оксамитовою скатертиною розкладені прикраси господині, скринька, віяло. У дальньому кутку виблискує золотом велика ікона. На підлозі стоїть величезний зелений скриня, прикрашений золотим оздобленням. На полиці – свіжий букет всіляких квітів. Ближче до вікна розкинулися великі листя екзотичних рослин.
У прочиненими двері – фігура захопленого чоловіки. Він заворожено і гордо милується ошатною купчихой. Ще одна людська фігура знаходиться в тіні жінки – непримітна служниця покірно перебирає дорогі хутра господині.
Б. М. Кустодієв зобразив жанрову і ностальгічну картину. Туга за часом достатку і щасливого достатку у всьому виражена в полотні 1920 року. Здорова, рум’яна купчиха впевнено милується собою, ще не відаючи про майбутній усунення всього стану. Колоритне полотно російського художника поміщено в Російський музей Петербурга.
