На відміну від свого друга Вюйяра, який зробив собі ім’я як художник-портретист, Боннар писав портрети не часто. Як правило, він зображував на них своїх близьких або друзів.
Працюючи над портретом, художник не ставив перед собою завдання проникнути в психологію знаходиться перед ним людини, його портрет скоріше був яскравим спогадом про близькість чи дружбу. Іноді ці портрети незвичайні по композиції. Наприклад, на картині “Ложа” Боннар пише братів Бернхейм так, що голова одного з них виявляється обрізаної краєм полотна.
Для Боннара, який в себе ідеї “Наш”, декоративність завжди стояла вище портретної схожості. Художник дуже любив включати в портрет “говорять” деталі. У тій же “Ложе” елегантні туалети дам свідчать про їх високе становище в суспільстві та матеріального достатку. У тих випадках, коли Боннар не був добре знайомий з людиною, він волів писати його в домашній обстановці, подсказивавшей автору деякі звички і риси характеру портретованого.
Коли німецький художник Карл Херманн попросив Боннара написати портрет своєї дружини, той відповів, що у нього немає можливості відправитися для цього в Берлін. Досить часто на картинах Боннара присутня його дружина Марта. Але ці роботи – не зовсім портрети. Хоча б вже тому, що, наприклад, в деяких “Мартах” Боннара повністю відсутня схожість із справжньою Мартою.