Майже у всіх своїх роботах, присвячених любові і чуттєвим насолодам, Буше зводить розповідний елемент до мінімуму, надаючи глядачеві просто насолоджуватися рожевою наготою німф і порцеляновими личками пастушок. Але картину “Марс і Венера, захоплені Вулканом” слід вважати винятком з цього правила.
У ній представлено цілий міф. Як пам’ятає читач, Венера була жінкою Вулкана, кульгавого, але при цьому вельми вправного в ковальському ремеслі бога. Богиню кохання, втім, ці видатні здібності чоловіка цікавили куди менше, ніж мужня краса Марса, бога війни. І в один прекрасний день вона стала його коханкою. Розгніваний і ображений викував Вулкан найтоншу, але дуже міцну мережу, в яку і попалися невдачливі коханці. Для своєї картини Буші вибирає найбільш драматичний момент цієї історії.
Вулкан накидає на коханців свою чарівну мережу. Венера, ще ні про що не підозрюючи, солодко дрімає в обіймах бога війни. А він, ледь прокинувшись, з жахом дивиться на грізного чоловіка Венери. На обличчі Марса розпач – адже він беззбройний і тому не може дати гідну відсіч ревнивцеві. Його щит, шолом і спис художник зобразив на передньому плані картини – так, щоб глядачеві було зрозуміло, що дотягнутися до свого “спорядження” Марс не зміг би, навіть якби й дуже захотів. Перелякані діти намагаються то прикрити коханців, то сховатися від Вулкана, а курильниця, поставлена в ногах ложа, продовжує виділяти солодкий, чуттєвий і – в світлі нового повороту подій – недоречний аромат.
