Автор про картину: “Пересвіту я тут спеціально зобразив не войовничим. Мені дуже важливо було не фізичну міць його показати, а те, що по суті він досконалий дитина в душі, лагідний, як ягня, що він – лев з душею ангела. Велетень, богатир, який фізично величезний і здоровий, у якого вистачило сил всю ніч простояти на колінах на молитві, бере свій спис, наче воно йому не дуже-то і потрібно.
Ранній ранок, коні, прив’язані до березам, їжачок пробігає повз і не боїться цього величезного Пересвіту, тому що суть його мощі – у тихій лагідності. І мені хотілося б, щоб цей погляд Пересвіту будив покаяння в душі сучасної людини, щоб він лікував людей його душу… Сергій Радонезький благословив Пересвіту на Куликовську битву. Інша назва картини – “Молитва перед боєм”.
Тут головне – очі Пересавета, його погляд. Заради цього я і писав картину. Тут навряд чи потрібно що-небудь довго пояснювати. Я не хотів штучно створювати якусь особливу атмосферу, щоб передати настрій непередаваного світу цього святого. Ось він помолився перед народженням у Вічність. Надломив окраєць хліба. Ось повз прошурхотів їжачок… Все це – Росія. Писав, як відчував, – що вийшло, вирішувати не мені, але це не головне. Головне, щоб у кожного сталася своя зустріч в глибині серця з Пересветом і з самим собою”.
